Enol: Здається її я вже маю, і не одну
Вони - це все на що заслуговую
І інколи навіть забуваю,
що вони не взаємодіють з матерією,
бо вони не какають і не пускають гази
Як те "краще", що ще не відповідає,
наче вже земна богиня во плоті.. охх,
що я знову пишу, пристрасне..
Скажіть, що я Нарцис, та далеко "ні"
Яка "десятка", що задирає свого носа
Достатньо і "сімки", що знає вартість собі
Ще б три рядки надумати.. але лінь
Enol: Так, всі коментарі вичерпали логічний сенс у повторах
компліментарності, якогось "захоплення"(?), підтримки(?)
Бо я все ще продовжую описувати ілюзії
Enol: Ні, ні, Світланко, не я фотографував обкладинку
Тільки, якщо Ви не хотіли сказати, ніби Своїм твором Я дав Її лиця, якого немає на фотографії - тоді, напевно "так", і це прекрасно, Дякую
Enol: Співайте більше і частіше, у Вас дуже приємний голос
І не перенавантажені тексти, не стану брехати
Але Я скачав всі Ваші пісні, і переслуховую їх інколи дорогою додому
Enol: поб\'ємо кількістю переглядів \"Кадат\"
розписами: настільки цей сайт
не вартий моєї писанини? ха-ха
А потім все повидаляємо
Видихни, це лиш заземлення
Все нормально, непогано
Бо Ти все ще дихаєш, а в мене
далі лиш самотня темрява, ха-ха
Enol: Бо окрім співчуття нічого не викликає цей твір
І те ще \"добре\", бо може ще бути просто \"жаль\"
Тому Я як міг розбавив все тут \"елегійним болем\",
щоб і залишитися \"при Своєму\", і Вам було знайомо
Дякую за \"5/5\", а то тикало в око самолюбства \"0/0\"
Enol: З самим собою? Ні, Я тут не один
Я тут не один
Я тут не один
Я тут не один
Один, просто картинка,
вималювана наче з моєї голови
Здивувався, коли Її побачив
Дякую за прочитання