Володимир Загоруй: Так, Катерино, до весни залишилось зовсім нічого) Я звик не сумувати, мені був до вподоби навіть недавній новорічний дощ:
А я без суму,
Ти мене навчив
Не сумувати із собою наодинці.
Лиш сотня днів
До травня злив.
А поки...Новорічний дощ
Тамтамить стиха у вікно,
Краплинка по краплинці,
Краплинці по краплинці...
Володимир Загоруй: Дякую, Наталіє! Написано від імені мого літературного героя. Насправді я дуже радий, що в Україну прийшла справжня зима. Можна погратись з сином в сніжки, покататись з гірки з ним на \"тарілці\". Це таке щастя повернутись в дитинство і бачити себе (я про малого) поряд себе...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
