Vesta_: Аяяяяяй. Я ж закрила профіль. Хто взламав? Дар чи ключі?
А "оп'янятись" рекомендую свіжовижатими фруктовими соками!
Светить так долго не под силу даже Солнцу
И согревать арктические ледники не хватит никому тепла
Цвет моих глаз навек закрыт и смех утих и даже Солнце
не возвратит тот светлый час... Спасибо и пока ...
И жаль по правде лишь одно, что люди не меняются.
И мамбы продолжают ядом поливать чужие нерожденные мечты.
Она столетиями убегает от смертей и обреченности.
А он так дерзкого продолжает строить новые мосты.
Vesta_: Здалось що був.
Вибачайте, мабуть з попереднім віршем сплутала. Читала один за другим...
останнім часом все і всіх плутаю.
Швидше всього то вже вікове.
Vesta_: Торкнув ваш вірш. Чи то довга \"дорога з жовтої цегли\", чи близький \"вічний рай\"...
А от щодо демонів, то їх краще тримати під вартою, а Серцю відмовляти не можна. І знаєте, деколи навіть із помилок виходить щось варте уваги)))
А врешті - усе життя це - досвід.
Vesta_: який красунчик ваш ЛГ))))
Знаєте Дмитро, в мене так часто буває, що з цікавості, обертаю медальку другим боком ... І вірш ваш, коли обернути, то багато можна зрозуміти про нещасних....
Якось так виходить:
Хто нещасний сам,іншим зла бажає
у цього чоловіка навіть погляд сумний...
звичайно він деколи слабких ображає
у бійці завжди \"перш за всіх\"...
....
І слова подяки не скаже в кінці...
Vesta_: Щоб бачити той погляд втомлених очей ?
Ви не помилились? Можливо \"закоханих\", \"щасливих\", \"яскравих\", \"замріяних\" , \"чистих\" ....
щось коли читаю вірші де ЛГ мріє бачити стомлені очі героїні - мені страшно робиться.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
