Алла Гонда: Але ж, певно, комарі гризли добряче! Зачепили рій асоціацій своїм творінням. Аж абрикосами запахло! Не знаю, який сорт ріс у сусідів через межу, але ми з під тієї абрикоси не вилазили) Чекали перших плодів на Івана Купала. То був наче якийсь ритуал. А якщо абрикоси не падали самі, то ми збивали їх, чим тільки могли. Потім ще довго \"сюрпризи\" у вигляді старих чобіт, дощок, шиферу падали з дерева у вітряну погоду. А в грозу з сестрою чергували біля вікна, чекаючи, коли там яка абрикоса впаде. Минулого року її, на жаль, зрізали, бо перестала родити, але для нас то було більше, ніж просто плодове дерево, яке перестало виконувати свою функцію, то була ціла історія. Ходили легенди, що вона зросла з єдиної абрикоски, яку колись, у сиву давнину, купила прапрабабуся.
Алла Гонда: Ця ненависть є типовою, так само як і носитися зі своїм добром як з писаною торбою. Якби про нього самі швиденько забували, то й не боліло б.
Алла Гонда: Надто просто - здатися, думаю, треба поборюкатися й спробувати кожному з нас ділитися добром з іншими. Звісно, неможливо всіх любити, та й чи потрібна твоя любов комусь, це ще треба з\'ясувати, але так хочеться вірити у щось таке, по-наївному дитяче.
Алла Гонда: Надто похмуро думати, що ми нізвідки взялись і зникнемо безвісти. Цікава може вийти дискусія, шановний Госте-Науме, адже питання походження людини залишиться відкритим, незважаючи на філософії, релігії, доктрини. Важко пояснити свою позицію: вона сягає корінням у експресіонізм, де душа відточується випробуваннями протягом земного життя, щоб вийти на новий рівень, будизму та пантеїзму.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 