Олівіє, чи ти бачила якої срібності я напився з твоїх рук? Я, наче дзеркало, став продовженням твоїх смутків і радостей. Кожну морщинку твого гніву тепер знатиму на дотик, так пірнав у твої долоні, допоки ти спала, сердешна.
Срібло ночі стиралося в порох, коли ти була поруч і срібним пилом покривалися години з тобою проведені. А тепер я стираюся в порох, бо проводжу рукою по твоєму непробудному чолі. Мирному.
Ох Летті, ти не бачила, бо це було в іншому сні, сусідньому від твого. Та і я поводився аж надто обережно, все боявся тебе потривожити.
Та послухай, на днях приходили торгаші часом, пропонували кількадень за дешево. Кажуть, за таку ціну вже ніхто не віддає, всього три повні спомини. Але я відмовився, Лі. Чи гніватимешся на мене за це? Ти б розізлилася, бо я ж навпаки хотів дати їм трохи днів, десяток-другий, та сказали, що так не міняють. О, я б хоч зараз стратив рештки життя, аби всі наші спогади ожили!
Але все ж, якого срібного спокою напився я з твоїх рук!
Моя Оллі!
12.07.2017*Олівія – та, що несе мир. "Олива" з латинської
Картина – Ерік Зенер
