Вже п"ятий місяць нас тривога,
а ні на мить не покида...
Важка нам випала дорога,-
до світла, миру і добра...
Гримлять, гудуть усі пороги,
проснулись зорі в небесах,
прийшли з росії знов погрози,
над кожним містом і селом...
І знов гримлять вогневі точки,
війна жорстока, огнева...
Ідуть солдати наші мовчки,
усе живе війна вбива...
Хоч наші всі і насторожі,
ворог підступний, та ще й злий...
За ворогів дії ворожі,
кажу я їм усім: "Не смій!"
Росії сипляться ракети,-
на наші села і міста,
Нашим ракети не секрети,
війна важка ця і крута...
Колись батьки нас захистили,
вели з фашистами двобій...
Нині прийшли до нас рашисти,
наші сини ідуть у бій...
Усе навкруг пала грозою,
ідуть бої важкі й круті...
Пішла б і я може до бою,
та сили маю вже слабкі...
Та я молюсь за всіх до Бога,
прошу його нас зрозуміть,
така нам випала дорога,
хочемо в мирі й правді жить...
Ваша правда - така вже нам випала тяжка дорога, тернистий шлях до свого визволення, до усвідомлення себе як окремої етнічної спільноти..
Дякую Вам за такий глибокий вірш. Все буде Україна! Віримо, надіємося, чекаємо
Чорною хмарою накрила війна Україну, тримаймося, буде наша країна мирною і квітучою!
