Ой, нулі, мої нулі,
ви надокучили мені...
В холодильнику нулі,
і в кишені, й в гаманці...
Ніби ж пенсія нормальна,
заплатила комунальні,
залишились копійки,
та жива я все таки...
Хоч напруга в душі є,
бо ж реальність дістає:
і війна, і безпорядки,
і життєві всі загадки...
Ноги й руки щось болять,
бува хочеться й кричать,
розбудити треба совість,
влади нашої негодність...
Хоч і щедре нині літо,
і всім хочеться радіти,
та нулі не дозволяють,
свого звершення чекають...
А нулі, усі нулі
надокучили мені,
замінить на позитив,
не хвата у мене сил...
Я зізнаюся сьогодні,
хоч нулі, як я голодні,
негаразди подолаю,
всі нулі повикидаю...
А вони оті нулі,
надокучливі такі,
і мене не покидають,
і про себе заявляють...
Так з нулями і живу,
може з ними і помру...
Про нулі тоді забуду,
і спокійно спати буду...
Я зізнаюся сьогодні,
хоч нулі ті і голодні,
негаразди подолаю,
всі нулі повикидаю...
Без нулів я буду жити,
добро сіять і творити,-
і для себе, й для людей
в мене вистачить ідей...
А нулі, усі нулі,
надокучливі такі,
заміню на позитив,
віджену весь негатив...
