З тобою я пізнав, що значить Тихо.
Спокійний ти чи диво-ураган -
Тобі відомо, як приспати лихо.
Ти - мій зачитаний до дір роман.
З тобою я відкрив, що значить Тепло.
Байдужі вже зима і заметіль.
Хай вітер лютий б'є мені по ребрах,
Та ти зігрієш, ти назавжди мій.
З тобою я відчув, що значить Ніжно.
Є стільки сили у твоїх руках,
Та в них я тану, бо мені так втішно.
Таке буває, кажуть, тільки в снах.
З тобою зрозумів, що значить Сильно.
Навчився визнавати помилки́.
Оголюю для тебе добровільно
Найпотаємніші бажання і думки...
З тобою мрії втілені в реальність,
З тобою світ наповнений життям.
І так - це правда. Не проста банальність.
Я знаю: віриш ти мої́м словам.
Бо ж пізнаєш зі мною ти щоденно
Такі глибинні й щирі почуття.
Ти точно знаєш: це завжди́ взаємно.
Ти - сенс мого, а я твого буття.
До речі, дійсно. В тому вірші й були такі мотиви, правда, основна ідея їх трохи відсунула на заднє тло. Але я ще тоді здогадався про яку "специфічність" Ви писали)
Насправді свого часу завжди заміняв хлопця на дівчину у віршах. Бо боявся, що хтось побачить, дізнається. Вже давно перестав так робити, але такі вірші, справжні на 100% ніде не публікував. На цьому сайті роблю це вперше.
То що ж, вітаю з "виходом з шафи"
Все у житті трапляється вперше...)
Добре, що у нас час вже є люди, які нормально реагують (хоча більшість "совковсього" стандарту вважають це сатанизмом).
А Ви пишіть, пишіть - і це Вас прославить!
Окрім громадянської у Вас надзвичайно ніжна та красива любовна лірика.
Так радісно читати вірші про справжнє захоплення один одним, про щирість, про взаємність.
Й на душі стає тепло.
Радий за Вас (якщо вірш автобіографічний).
Захоплююся!