"Україна по обидва
боки Дніпра..."
Конституція П.Орлика
У кра́ї на берегах Дніпра,
Також Азовського та Чорного морів,
І у Карпатах, серед високих яворів,
Нехай лунає тільки вона,
Весела пісня щастя, радості та сміху,
Бо Перемога українцям подарує втіху.
У кра́ї нашім волелюбнім
Нехай завжди панують мир і злагода,
А нам підморгує кольорова райдуга
(Бо і у про́ливні найсильнішім
На нас з небес дивитиметься сонце),
Тому хай звеселиться українське серце.
P.s.
У кра́ї нам
Ще жити, вірити й любити,
І тут дітей своїх ростити.
Хай кожен зна:
Що краще там, де нас зараз нема,
Та Україна - наше серце і душа.
Я днями переглянула кілька відео, як звеселяються наші хлопці, особливо, як щось підіб'ють. Нехай у них будуть інші приводи для радощів. І хай береже їх Бог!
Гарний вірш, Яніто. Це точно, справжня краса і різнобарв'я рідної землі завжди викликає найбільш приємні, неповторні такі відчуття.
Оце тільки у вас у 10 рядку - якось до дощу таке слово "найсильний" в українській мові не зовсім підходить, набагато частіше вживають - "найсильніший дощ": https://uk.cotopstudy.com/a-beijing-sees-heaviest-rain-more-than-60-years
Але "і в дощі найсильнішім" сюди теж не зовсім вписується, бо тоді збільшиться розмір рядка у порівнянні з попередніми. Може тоді вам даний рядок трохи змінити:
Хоч навіть йдуть дощі сильніше -
На нас з небес дивитиметься сонце.
Я додала епіграф. Власне, який і надихнув на написання вірша.
Певно, у ті далекі часи П.Орлик також сподівався, що нащадки будуть жити на цій землі та пишатися своєю країною.
Я вірю, що думки і слова матеріальні. І хоч у мене достатньо сумних віршів, але намагаюся писати щось веселе та оптимістичне - хай скоріше справдиться, бо ж поганого у нас вже забагато.