Мерзенні руки ката аж сверблять:
"Як знищити бунтарку непокірну?!"
А ти вдяглась в блакитно-жовту гладь
І не злякалась хватки бузувіра.
Сорочка біла – квітами в саду,
В ній – доброчесність та краса дівоча.
Код поколінь, народу вільний дух -
А лиходії це відняти хочуть!
Ще гинуть діти… Жовті колоски,
Серпом безжальним у весни відтяті.
Тягар для тебе надто заважкий –
Щодня втрачаєш не одне дитя ти…
Невинні душі – тінями в блакить:
Він жив. Кохав. Радів сім’ї. Дитині.
Так кожен день від втрат тобі болить,
Що ти кричиш у тузі лебединій.
Своїх дітей, рятуючи від куль,
Як кожна мати – підставляєш спину…
І не скорити ворогу таку –
Рішучу. Гідну. Мужню. І близьку.
Тебе – найкраща в світі – Україно!
… Сполохано сховалися в житах
Волошки, що з рідні небесній сині.
А ти стоїш із вірою в Христа,
В небесно-золотій своїй свитині.
/ Малюнок Lise Cleyn./
Дякую за увагу
