Обіцяй запросити на каву,
Як затихне чужий автомат.
І впаде на коліна постава
Заблукавших російських солдат.
Проведи берегами Одеси,
Де останки крилатих ракет,
Що лишили будинків адреси
Серед чорних ворожих тенет.
А поїдемо в Харків до парку?
Там зкровавлені квіти війни.
Із мовчанням затягнеш цигарку.
І мене між думок обійми.
Запроси у мій рідний Чернігів.
До Довженка стрімкої Десни.
Де пороги заморених збігів
Від російської вмерли весни.
Завітаємо в Бучу світанком?
І в Гостомель , і ще у Ірпінь .
Там катовані з білим серпанком
Бродять душі усіх поколінь.
А з Херсону на острів Зміїний.
Пожартуєш :"Отой корабель"...
Та розбудить нас спів солов'їний
Серед Криму у пазурях скель.
А у Суми гайнемо зненацька?
Ще слідами своїх козаків.
Конотопська завиє відьмацька
Пісня та , що вбива хижаків.
Я прошу- Запроси в Маріуполь.
Там мої назавжди пів душі.
Дай водиці омріяний кухоль
Лиш для тих, кого Бог полишив.
Обіцяй , запросити на каву.
Отим смутком кровавих ночей
Ти мовчатимеш поруч по праву.
Не здіймаючи в небо очей.
Ю. Горбунова
