Бути живою - тримати тебе за руку,
Дивитись за обрій безмежно блакитних очей,
Бути живою - варити каву ранкову,
І споглядати за бесіди течієй.
Бути живою - проста та глибока Вдячність,
Бачити, як наше місто вкриває сніг,
Бути живою - це бачити в речах ясність,
Та відкривати тебе, як манливий світ.
Ці загадкові, незвідані лабіринти,
Що збудували твої працьовиті думки,
Твої почуття, вони завалюють ритми,
Механіку сенсів, логічність її струмків.
Твоі протиріччя часом доволі бентежать,
І я намагаюсь несказане в них відчути,
Глибоким мовчанням, в обіймах твоїх обережних,
Гучними словами зі значень, тобою набутих.
Я вдячна тобі за цей найновіший досвід,
Я вчусь розуміти та бачити далі від себе,
Кохати, бо Небо вмиває всі зорі вдосвіт.
Кохати, бо Сонце у Всесвіті просто Є.
(січень 2022 р.)
емоційно, щиро,яскраво. 
Чудова лірика! 
