Якби можна було
на той світ лист послать,
я б тобі, мій синок,
не стомилась писать...
26 вже років,
, тебе, сину, нема,
і дружина твоя
за тобою пішла...
Я б писала щодня,
чи хоча б в місяць раз,
і про доньку твою,
я б писала щораз...
Вже доросла вона,
і сім"я в неї є,
все про тебе пита,
й про матусю свою...
І до мене вона,
приїжджає не раз,
і про вас все пита
кожен раз, повсякчас...
Сиротою зросла,
моя радість й печаль,
що обох вас нема,
нам невимовно жаль...
До могилок до вас,
я сама не дійду,
та із нею завжди,
помаленьку іду...
Якби можна було
усе вам розказать,
було б легше і нам,
а можливо і вам...
Спіть спокійно ви там,
дуже любим ми вас,
віддамо лист вітрам,
щоб віддав його вам...
День народження твій,
буде завтра, синок,
я спекла вже пиріг,
віднесу завтра вам...
Хоч і важко мені,
донесу до могил,
поклонюсь до землі,
ти відчуєш це, син...
