За мотивами дідусевої розповіді
Летів орел понад глибоке море
І ніс пташа-синочка на собі,
Часто батьки із дітками говорять
Надії в серці носят голубі:
Як постарію, синку, я з роками,
Носити вас не вистачить вже сил,
Чи ти нестимаш і мене так само,
Як я тебе над морем цим носив?
Так, неодмінно, тату, так і буде,
Нестиму над стихією тебе,
У тата серце хоч і щиро любить,
Неправда по душі таки шкребе.
Він знав усе: батьки дітей не судять
І хоч боліла так в нього душа,
У море кинув мовчки він пташа
І полетів назад, щоб нести друге.
Все повторилось, слів не добереш,
І знову діалог не забарився,
Шуміло море, а орел зажурився,
А третій син питає:"Донесеш?"
Так, донесу, а ти мене нестимеш,
Як сили покидатимуть мене?
Ні, тату, вибач я нестиму сина,
Доля братів тому тебе й мине.
Галина Грицина.
