Чомусь засумували явори,
Вже перший сніг притрушує їм скроні,
Хтось ніжно їм шепоче ізгори,
Тримай, тримай кохання у долоні!
Тримай, не випускай свою любов,
Можливо, це твоя любов остання,
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
Пройде зима, прилинуть солов"ї,
Піснями чаруватимуть нас зрання,
Дивлюсь на явори й в душі моїй,
Щемить моє невипите кохання.
Спасибі ДРУЖЕ!
Постараюсь з Вами зв"язатись по телефону, заспіваю, надіюсь
Вам сподобається, а решта, то для Вас справа техніки.
Дякую наперед. Пишаюся, що в мене є такий друг.
Щастя Вам, натхнення й легкого пера!
Я п"ю свою невипиту любов,
І хоч літа звернули вже на осінь,
Так хочеться вернутись в літо знов,
Жити коханням серце просить.
Ну як скажіть я міг би відказать,
Своєму серденьку і більше не кохать.
Спасибі Надійко за такий обнадійливий коментар.
Щастя Вам, натхнення й любові!
З душі пішла весна моя квітуча
Не ллє проміння ранішній росі
Пора зимова строга й неминуча
Вплела у коси квіти лісові
Не гріє сонце хоч яскраво світить
Усе як було тільки вже не так
Ніхто мене вже в світі не помітить
Лише гріхів вже зібраний рюкзак
Амадей відповів на коментар Женьшень, 23.12.2021 - 15:09
Ми всі у цьому світі грішні,
Мабуть настав вже світ такий,
А Ви пишіть красиві вірші,
Й Господь пробачить Вам гріхи.
Спасибі за красивий експромт.
Щастя Вам, отого справжнього жіночого щастя!
Так трепетно і мило про кохання!!! Нехай воно торкає вас промінцем ніжності і напуває солодким напоєм любові!!! Гарного вам дня, щастя, любові і Божої ласки!!!