Накотили на мене, "наїхали",
Напливли на голівку думки,
На папір увірвались, як віхола,
Обернулись в печальні рядки.
У рядках тих немає гармонії
І метафора там не сяйне.
Не вдаються словесні симфонії
Про думки, що тривожать мене.
Я записую в зошиті поспіхом
Примітивні, нікчемні думки
Про життя що пронизане посміхом,
Про жорстокі, брехливі плітки.
Гей, думки, ви занадто нав"язливі,
Ніби літньої ночі комар,
Не мордуйте людину, напасливі,
Обертаючи світ на кошмар.
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 Ніби з простих речей, а так чудово, образно і так дотепно. Дякую.
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 Гарно! І таке буває в житті...Ті думки,як волошки по житі...А бувають часом і злі...,коли згадка про безлад на світі!
Гарного дня Лесічко!
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 Отакий стан був і в Шевченка, коли він писав "Думи мої, думи мої..."
g-a-gen: 34 as-gen: 6 s-e-r-gen: 22 g-a-jap: 50 as-jap: 2 s-e-r-jap: 3 g-a-chin: 24 as-chin: 1 s-e-r-chin: 1 Щиро дякую за коментар. Ці капосні думки іноді добре отруюють життя людині і спасу від них немає.