ЛИСЕНЯ (казка про колобка частина 4)
А тим часом понад лісом вечір опустився,
В сірий і страшний привид ліс перетворився.
Наш герой, хоч і хоробрий,і не вмів боятися,
Та став дуже обережно далі просуватися.
А невдовзі вирішив,що досить гуляти,
Слід знайти затишне місце і заночувати.
Зупинився, викотившись на світлу галявинку,
І помітив під пеньком між корінням ямку.
Примостився у листячку та й собі дрімає,
Коли чує з під дерева голос долинає.
Колобок наш стрепенувся з боку на бік повернувся
І помітив в корінцях дверки,замкнені на цвях.
- О! Та тут чиясь хатина,плаче там мала дитина,
Що ж мені тепер робити?Й двері вирішив відкрити.
Як відкрив, то був не радий,стіни боляче таранив,
В лабіринт летів крутився,ледве бідний зупинився.
Пооббивані всі боки і порозпухали щоки,
Тихо колобок лежав і очей не відкривав.
Думав, що за коромисло і куди його занесло...
Щось лахмате і тепленьке доторкнулося легенько,
Понюхало потім сіло й боязно зашепотіло:
-Хто такий ти? Звідки впав?
Маму ти не зустрічав?
- Я голодне лисеня,мами вже три дні немає,
Я її давно чекаю,навідь спати не лягаю.
Колобок розплющив око,зрозумів,
Що десь глибоко, під землею опинився ,
В чийсь будинок закотився.
Він забув усі слова,закрутилась голова,
Не хотіла працювати-можна так обідом стати.
Мріям всім тоді кінець, ну й халепа,хай їй грець!
Колобок повільно встав, і про шляпу пригадав.
З голови вона злетіла,відірвалася від тіла
І валялась ,як огризки ,розлетівшись на галузки.
І з'явилася ідея ,як у того Галілея -
Шляпа зліплена із тіста, її також можна їсти.
-Ти не плач і не ридай,а мерщій за стіл сідай.
Діставай із печі чай і в стакани наливай
.Буду тебе годувати,солоденьким пригощати,
Будемо ми дужно гратись і матусю дожидатись.
ID:
931092
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.11.2021 16:57:43
© дата внесення змiн: 16.11.2021 16:57:43
автор: Таїсія Діброва
Вкажіть причину вашої скарги
|
