А за вікном кружляє осінь,
Одяг скидаючи до ніг,
Дивує вереснева просинь,
Дзвенить дощу веселий сміх.
Весняні грози відгриміли
І літні зливи відійшли,
Чи нам здавалось, чи любили,
Чи просто гордими були?
Невже це осінь винувата,
Що відгримів кохання грім,
І хмари журяться крилаті,
Пливе туманів сивий дим,
Шепоче вітер із вербою,
Берізка журиться сама,
Навіщо осінь нам з тобою,
Сумного налила вина?
Стоять у золотій попоні,
Тут бистрі коні-рисаки,
І паморозь з її долоні,
В барвисті падає квітки ,
Але не варто все ж тужити,
Дзвенить дощу веселий спів,
В цю осінь ми ступили з літа,
Там кожен щось своє лишив.
Хоч ми нічого не забули,
Ще доля нам дарує шанс,
Душа цю музику почула,
Ти запроси мене на вальс.
Осіння музика кохання,
Нам листя горнеться до ніг,
Ще серце тішиться бажанням,
Ще мрії кличуть за поріг.
Галина Грицина.
