Так, як було, ніколи вже не буде,
І це не я придумала, не я...
і байдуже мені, що скажуть люди,
від цього не зупиниться земля.
Ти так умієш напустить туману,
Я бачу те, чого не бачиш ти...
Кого завгодно заведе в оману
ілюзія твоєї доброти.
Так, як було, ніколи вже не буде,
Хоч пізно, та прозріння настає.
Нарешті я вдихну на повні груди,
І розпочну нове життя - своє!