В ліс ти темний не ходи.
З Пітьми Духів не Буди,
а то Станеш одним із Них.
Будеш оглядатися завжди.
Життя - це гра для дурня
Комедія для багатих
Трагедія для бідних
та Мрія? мрія для мудрих
Дим всередині тебе гарячий і щільний,
він наче Душа в Тобі, і Ти спокою сповнений.
"- Це що цигарка? Як ти можеш дим вдихати?"
(я б краще смоктав груди Твої, аніж ці димні сóски
я б краще розмалював Душу тобою,
аніж легені чорною смолою)
"- А знаєш? А Я б дала, бо це найдивніший
і найвідвертіший комплімент взагалі,
який тільки й придумати можливо.
І Найкращий, бо в Ньому є як Тіло, так і Душа.
І Ти б носив Мене постійно на руках,
щоб мати доступ до грудей на губах."
ніяка світова свідомість не зростає,
суха трава за подругу у голові вбитій,
Тубус м'який - "самотність" означає,
ви Всі мене дратуєте Стоп, "Ша!"
я встаю з-за стола,
і задихаюся, бо кисню нема
бо дим в гору піднімається
бо Хімії простий заручник
а Дух, дух то літає в нім
В ідеалізованому образі
крик Душі носиться німий
- Дивись на Мою силу.
Як Я Тебе Вдихаю знову,
хоча цього не потребую.
Ти Приходила Всю Зиму.
Сива і вся в морщинках,
не Йшла на зимній відпочинок,
через занадто Сонце низьке,
щоб начерпати достатньо Сили.
Все приходила до Того,
хто без Тебе ж згине.
Так, Я вже Все Написав.
Навіть "більше", аніж хотів.
О', Боги, та Я Всесвіт Створив,
і тим Себе в глухий кут завів,
бо Тепер не знаю про що ще написати,
та на які Питання ще відповісти.
Бо Все було так або інакше
описано в "Метаморфозах".
Моє Прокляття - Я владний
написати римовану прозу,
а нічого з метафор багатогранних.
- Ні, не ріж. Постривай, що Ти Робиш?
А як же Сезон "Найкращий, Останній"?
Для чого ж Ти перегноєм ями від зсувів
на схилі південному засипав-загортав?
Все носив Її на спині в мішках
Все ходив, стежки топтав
Все книги слухав - Голоси глушив
"Рукопис, знайдений у Сарагосі"
так і не Дослухав, а Мені цікаво,
чим все кінчилося там, що було далі.
Від першого тепла і до міці морозів,
Ми будемо лежати і дивитися на Зорі.
А Ти будеш Розповідати Мені про Ті,
що кружляють навколо Них Світи далекі.
Я більше Забувати не Буду, тепер вже - Ні.
І Зараз, Ні, Я на Тебе не Ляжу,
і Ти Мене не Розмалюєш, Знай.
Ти ж Чуєш, як Птахи вже Співають?
- Що ж, що ж Ти Твориш.
Всього хвилинами Існуєш,
така Реальна і Близька.
Ніжністю і М'якістю Пахнеш,
як Мені ще ж саме Чим Описати?
А потім Зникаєш, розчиняєшся, невже
боляче дивитися на Того, хто вбиває Себе?
Чому ж Ти приходиш саме Тоді,
саме перед тою наругою кривавою?
Це все Дурня така, чим я займаюся,
Бідна, а Ти нічого і не розумієш
(що Ти саме Таке, ким Створене)
Я - Вогонь, Ви - Ворони наді Мною.
Я - Пілігрим, мудрець 28-й.
В морях загублений,
пісками втоплений
без своєї направляючої Зорі,
котра, як Маяк світить,
О', але Ні, не Мені
25.02.2021
розмір ідеальний, щоб не забути до кінця, що хотів перепитати в середині)
А чому 28-й? Є десь щось про 27 мудреців? Бо ґуґл мене ігнорить) Чи то чисто Ваше?
Enol відповів на коментар шепт, 26.02.2021 - 12:33
Так, Просто Я уявив, що Їх було більше, аніж просто 12-ть. Але не всі дійшли, через непогоду
Enol відповів на коментар шепт, 26.02.2021 - 12:36
