хіба вже весна? ні, то сонця ясний промінець
що очі примружує болем від сніжного світла
отак - вцілить в серце, а потім тихенько мине
бо зробиться атомом щастя, частинкою світу
Люблю такі короткі рядки - можна собі інтерпретувати, як завгодно і кожен тут може розкрити свого внутрішнього філософа. Мій каже мені, що це рядки про глибинну потребу чогось доброго і хорошого, а також про обман. Але з чого він це взяв - мені не відомо
Ulcus відповів на коментар К0ВАЛЬ, 20.05.2023 - 14:46
мені теж невтямки. дякую. квіти любите? подарувати вам?
Водою-сльозами виблискує в променях сніг.
Хіба це не розпач зими у лютневих потоках?
Що снігом під ноги стелилось, вже ллється з-під ніг,
Розхристаний лютий розчиниться в березня кроках.
Красу кришталеву геть-чисто зима віддала
І стрімко стікає струмками, весна щоб розквітла.
У серце ввірветься тепло від чийогось тепла
І втиснеться в атоми щастя з потоками світла.
Бо скоро весна...
Ulcus відповів на коментар BeZodnia, 25.02.2021 - 08:33
просто прекрасний твір вийшов! а ти мій перероблений катренчик впізнала? він теж завдяки тобі з‘явився, але посилання на джерело натхнення не зроблю «розтанувший» не подобається, варто змінити, «розквітла».
поверни на сторінку, бо з коментами точно забудеться, а поезія варта життя!