Зайшло, сонечко у надвечір'я
Відходить, за океани і моря.
Перша зірка прийшла на подвір'я
Місячно , сяє підкова золота.
Вечір, зробив золоту підкову
Із золота з найвищої проби.
Місяць , одів корону казкову
Виблискує,алмаз - зіроньки ромби.
О , яка місячна зоряна ніч!
А місяць, немов ікона Пресвята.
Вечір, запалив тисячу свіч
Єднає , долі одинокі серця.
О ,Місяцю Красеню брате мій!
Ти, є Владика срібної отари.
Злітають, птахи на твій острів мрій
Знайти, долю лебідку до пари.
Я ,присяду, на місячний човник
І попливу, удаль в зоряні світи.
Ти, є мій рятівник і співрозмовник
У жмені ,зірку щастя натруси.
М .Чайківчанка.