А як весілля в нас гуляли!
Бенкети правили селом.
Весільні дружки чи бояри
Грошима панну викупляли,
Ґазда майбутній бив чолом.
Для батька й матері дівиці
«Екзамени» були складні.
Єднали пару, як годиться –
(Життя ж бо – не коротка мить це!) –
З іконами і при рідні.
Ич, зерна сиплють під говірку,
І молоді – хліб-сіль їдять.
Їм навздогін лунає «Гірко!»
Й чарки наповнює горілка –
Ковток її – на благодать.
Легкий вінок знімають панні,
Мотають хусткою взамін.
Навік з дівоцтвом це прощання,
Очіпок – знак сім’ї й кохання,
Пісень журливих передзвін…
Рушник весільний вишива́ний –
Сім’ї нової оберіг.
Тож забирає зять прида́не
У віз свій – їдуть на нічліг.
Фірмо́ві господині страви…
Хороша пісня… солов’ї…
Це так село весілля править,
Частує місяць сріблом трави –
Шануймо звичаї свої.
Пригадую ті далекі часи, де кожне весілля будо подією села. Пів села були учасниками дійства, а друга половина приходила подивитись на молоду, їх у нас називали запорожцями! Це була справжня народна опера!
Дуже гарно,Маринко! Але ж нема кінця,не вистачає рядків на букви щ,ю,я і м"гкий знак. Я б дописала ще отак: Щастя й здоров"я їм бажали,
Юність - чудова то пора,
Я від душі теж їх вітаю, і ще й поставль
м"ягкий знак... Чи й щось інше
Яка Ви спостережлива. Та насправді алфавітний вірш не обов'язково повинен включати весь алфавіт. Але у мене був варіант, де він весь. Та я його обрубала. Ось кінцівка:
Щасливу долю – молодятам,
Юнацька щоб любов вела!
…Я на весіллі теж була –
Ь- і з ними теж меди пила там…
Чудово! Наше українське весілля!!! Дякую пані Марино! Згадала,як середущу доньку заміж віддавала...Ті пісні тужливі серце краяли...І мені здавалось тоді всі жінки плакали...
Гарного вечора Вам і натхнення!