До Дня Соборності України...
Століттями відірвані частини
Окремо – Захід і поріг Дніпра.
В серцях горить єднання України,
Твій прадід впав навіки серед трав…
В безмежжі степу сонечко сідало,
Як тільки смеркло – бій запеклий, згуб.
За незалежність люди помирали,
Пройшли крізь пекло за святий тризуб.
Були повстання, морок окупацій.
Та Акт між УНР та ЗУНР
Наш код несе, ми мусимо єднаться,
Щоб нас ніхто на карті не зітер.
Не зможуть! Україна незалежна.
В ній міць та віра, ми ж бо – козаки!
Не зруйнувати кату її межі,
Нам жити в мирі й славі на віки!
Ця єдність духу справді непоборна.
Козацький вишкіл в дітях не змалів.
Всіх ворогів ми за кордони згорнем,
Бо Україна - вільна та соборна -
В крові - незламність рідної землі!
Гарний вірш! Пвтріотично!
Шкода коли сусід,як ягуар,хоч й називає себе братом....Але ж вкотре веде свій( базар)Хоче інші народи поганяти кнутом... Простори українські завоювати... на жаль..
Та віра є в серцях,що Україна стане на свій шлях і буде процвітати й незалежність мати!