|
Марго знову втупилась у телефон. І що ж вона там розглядала? Фото подруг? Київські пагорби? Може, боже бережи, політичні новини? Та ні … Марго любувалася собою. І так, і так, і сяк, … І цією ніжкою, і цією ручкою, і так щічкою … Дівчина була неабиякої вроди, тому все було б і не так винятково, якби вона це не робила від самого ранку. А невдовзі вже полудень …
Зараз знову припреться Іванко. От і надоїв же ж … Та й що то за Іванко такий? Сидить з автівками постійно. Та й сморід мастила від нього. Був би айтішник якийсь чи що? Або якийсь начальник управління міської ради чи синок якогось відомого підприємця … Ні, не тих, що на базарі. То злидні. А такого, що вже давно не працює. Живе на відсотки, постійно ходить до банку, міняє типи вкладів, переводить проценти, купує облігації …. «А нащо ж тоді вона вчиться на престижних міжнародних відносинах?!» … О … Там добре вчать, як на такі теми вести загальну розмову. Щоправда, ледь не вигнали за непридатність до професії … Але ж не вигнали. На це є солоденький дядечко, що все організує.
То що … прогнати того Іванка вже чи ще не час. Чудово допоміг з курсовими. Ага … знає англійську. Навіть спілкувався в два слова з Ілоном Маском. Ну так, цікаво з ним іноді. Але безперспективний мужчинка …
Куди б його оце відпровадити? Кудись подалі? А самій зайнятися влаштуванням свого життя. От щось накльовується з Тарасиком Абрамовичем … а там такий татусик. Такий татусик ….
- Привіт, Іванку. Що забіг?
- Хотів поділитися цікавими новинами, хотів тебе побачити, почути …
- Та вже не мусиш приходити. Зайшов у телефон і дивися досхочу …
- Та це якось не по справжньому.
- То може я для тебе не надто справжня.
- Та що ти, Марго?! Ти найкраща. Скоро у тебе день народження. А що б ти хотіла у подарунок?
- Пообіцяй, що здобудеш мій дарунок. А ні, то ніколи більше не прийдеш.
- А що б то я був за чоловік, якби не міг для тебе все здобути!?
- Ну от … Хочу черевички від самої Меланії Трамп. Щоб зняла з ноги і тобі для мене передала. А ти щоб це все зняв на телефон. Зробиш, то все … Ми разом. А ні … ну то ні …
…………………………………..
«Ой, Іване, Іване …». «Та нащо тобі то дурне дівчисько?!». Та он на її факультеті таких сотні. І не дурних, і не примхливих, і розумних … А тут щось омана напала ….
«Треба щось думати». «Пам’ятаю був один знайомий, що я йому роки два тому у фотошопі трошки зовнішність поправляв. Ніяк у нього нормальні фото не виходили. Все з рогами та з якимось копитцем замість носа». Згадав Іван ту розмову.
- Та принесіть нормальне фото.
- Це виключено. Не виходить. Тільки таке постійно і виходить. Внутрішня натура постійно вилазить назовні.
- Ви з мене смієтесь.
- Не сміюсь. Що зробиш, коли чорт?
- Ну так, чорт … Добре, щось придумаю.
Іван тоді знайшов чуже обличчя і так сяк наклав, добився потрібної схожості. За що отримав несподівану плату.
- Грошей не дам. Кажи, що хочеш?
- Що я хочу? Та скільки тої роботи …
- Кажи.
- Смартфон я хочу. Це жарт.
- Тримай.
Це був день, коли Іванко став на один день Іваном після такого щедрого подарунку Марго. Щоправда, невдовзі дуже про нього пошкодував, бо Марго не вилазила з нього ні вдень, ні вночі.
Ось до цього свого знайомого хлопець і попрямував. Не знав, щоправда, що той захоче за оплату цієї подорожі за океан.
Це був особливий чорт. Весь гладенький, доглянутий. Хвоста ховав далеко. Ріжки відпали за непотрібністю. Щоправда, пам'ятаймо, що на фото ці всі атрибути так чи сяк проскакували. Мав особливі потяги, та цим уже нікого не здивуєш. Був весь чорний і темний, тому мабуть і обрав на противагу ім’я Владислав Копитко або для близьких знайомих Солодкий Сніжко.
За потреби служив, де скажуть і як скажуть. Але свого основного господаря ніколи не забував. Звіти писав справно. Клієнтуру постачав щедро.
- То що ж ти у мене, Іване, хочеш?
- Хочу попасти у Вашингтон і зустрітися з Меланією Трамп.
- Цікавий збіг. Я теж туди зібрався. Але чого б я мав тебе взяти з собою?
- Моя англійська?
- О … повір … я спілкуюся усіма потрібними мовами.
- Я зможу поремонтувати автомобіль?
- Ненавиджу такий транспорт. Люблю чи в літаку, чи на свіжо.
- Мене знає Ілон Маск.
- О … А це новий перспективний ринок. Адже ж частина повтікає на червону планету. О …. Ти мене з ним зізнайомиш.
- З превеликим задоволенням.
- Зачекай, подзвоню спонсору. Пане Всехороший, чи можу Вас потурбувати. Маю жорстку необхідність у партійних справах злітати в Америку. Як розумієте, останні дні перед інавгурацією. Так, так, хочу засвітитися … і трошки про Вас згадати? А … Не треба. Не треба нагадувати? А … Добре. Домовились.
- І що?
- Летимо за годину.
- А як же ж паспорти, візи?
- Вже все на борту. Ти не знаєш мого спонсора. Дуже серйозний чоловік. Має чудову віллу в самому центрі Лондона.
Дивна парочка поспішила на летовище.
Фото з фільму "Вечори на хуторі біля Диканьки"
ID:
901816
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.01.2021 17:18:52
© дата внесення змiн: 19.01.2021 17:26:47
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
сподіваюсь, що вона викличе у вас саме такі емоції ")))" .... дякую
оце Ви утнули! 
як цікаво! 
Цікаво!Майстерно на наш лад. З Святами Вас!Удачі! 
