Давним-давно в селі одному, а може в хуторі малому,
Там дід із бабою жили, і дуже бідними були.
Дід служив десь на майдані, баба дома хоч була,
Та без діла не сиділа, мички пряла, щось пекла.
Працювали, як уміли, (знають люди із села),
На харчі лиш заробляли, в з"їдали, й знов нема.
Якось дід після роботи сів на призьбі й задрімав.
Баба його розбудила, щоб бичка їй змайстрював:
"Із соломи зроби, діду, а смолою осмоли."
"Що ти, бабо, геть здуріла, й відпочити не даси?"
Нащо їй бичок той здався, говори, не говори...
А вона пристала знову: "Ну зроби, прошу, зроби..."
Що робить? Дід взяв соломи, і бичка їй змайстрував.
Осмолив його смолою, і сердитий їй відав.
Переспали. А на ранок узяла баба мичок,
Пішла прясти у садочок, а за нею йшов бичок.
Сіла баба на могилці, пряде кужіль і співа:
"Пасись, бичку, на травичці, попряду мички сама..."
Так бабуся пряла, пряла, недопряла, задрімала.
А тим часом із ліска ведмідь прийшов до бичка.
"Хто такий? - бичка питає. "Третячок" - відповідає.
"Третячок, та щей з соломи, а у мене бік геть голий...
І смола на ньому є, от везе мені, везе!
Дай мені трохи смоли, не пускай лише сльози!"
Баба тихо собі спить, а бичок стоїть мовчить.
А ведмідь часу не гає і за бік бичка хапає.
У смолі зав"яз зубами, відірватися не зміг.
Потягнув бичка кущами волохатий той ведмідь.
Тягне він його до лісу, сердиться, ричить.
А в цей час проснулась баба, схопилась, кричить:
"Іди, діду, подивися бичок добрий мій,
У садочок біля хати ведмедя привів.
Де ж ти, діду, забарився? Поспішай мерщій,
Забери ведмедя швидше, забери і вбий!"
Вийшов дід, нарешті, з хати, ведмедя забрав,
Й щось бурмочучи під вуса, вкинув у підвал.
А на другий день раненько, ні світ, ні зоря,
Баба кужелю набрала, й знов в садок пішла.
Повторилось все, як вчора, хоч старалася стара.
Коли кужіль знову пряла, не заснути не змогла.
Баба спала у садочку, їв травичку третячок.
У садочок із лісочка поспішав сірий вовчок.
Він бичка цього оглянув, хто такий він не питав,
Догадався сірячок, що з соломи цей бичок.
Ну солома, як солома,( баба спить, а дід десь дома).
Зацікавила вовчка, не солома, а смола.
На вівчарні був вовчок, і обдер там свій бочок.
І зрадів тепер вовчок, що осмолений бичок.
Він бичка за бік вхопив, бо ж смолу здерти хотів.
Рвав зубами і зав"яз, не віддертися ніяк.
Тягне він бичка до лісу, тягне, скавучить.
Та не чує цього баба, стомилася, спить.
Як проснулася стара, а бичка її нема.
Роздивилася навколо, вже й направилась додому.
Все ж прийшла вона до тями, вовк з бичком був біля ями.
Погукала діда знову, забирати здобич нову.
Дід лиш вуса підкрутив, свою бабу похвалив,
Ще й погладив він бичка, у підвал загнав вовчка.
Третій день, як тільки встала, у садок бичка погала.
Доки з вами тут читали, там лисицю упіймали,
За лисицею в обід, зайчик у садок прибіг.
Посадив усіх їх дід у підвал, і спати ліг.
Радіє баба, радіє дід, буде шапка, буде й хліб.
За лисички комірця, і ковбаски два кільця.
А на ранок світлий новий, дід взяв ніж і вже готовий
Із ведмедя зняти шкіру, ось таке у нього діло.
А ведмідь це як почув, зажурився і загув:
"Ти не ріж мене, дідусю, я тобі ще знадоблюся,
Краще б відпустив мене ти в ліс, я б медку тобі приніс...
Ти повір мені на слово, й відпусти прошу на волю."
Каже дід тоді: "Гаразд! Не збреши, вернись назад!"
І ведмеля відпустив, а ножа все ж нагострив...
Вовчик, звісно, здогадався, просив діда, не вагався,
Казав діду: "Не спіши, і мене в ліс відпусти.
Я за це тобі і бабі прижену овець отару.
Легше жить тоді вам буде, поважатимуть вас люди!"
Відпросилася й лисиця, говорила, як годиться:
"За послугу отаку гусей й курей принесу!"
Потім й зайчика у ліс відпустив, звичайно, дід.
Обіцяв той не баритись і з намистом появитись.
Ледь зажеврівся світанок, ставив мед ведмідь на ганок,
Вовк для діда і для баби овечок пригнав отару.
Не забарилась і лисиця, є тепер усяка птиця
В баби й діда у сараї... Ви спитаєте що далі?
Далі зайчик появився, приніс буси і намисто,
Отож баба, аж сія, та дарунки приміря...
Лиш овечок дід продав, і за них воли придбав.
А ще воза і мішки, й вони добре зажили.
Дід тепер чумакував, не потрібний бичок став...
Проти сонечка стояв, доки зовсім не розтав.
Зрозуміли, любі друзі, це вже казочці кінець...
А хто мене добре слухав, той, звичайно, молодець!
P/S: Друзі, любі читачі й дописувачі, висновки зробіть самі...
В рік БИКА робіть хороше, все хороше й бережіть
І новеньке щось зробіть, а погане проженіть!..
ID:
901273
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.01.2021 14:02:56
© дата внесення змiн: 14.01.2021 14:02:56
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
