Про що шепочуть нам зимові дні і ночі…
Зими початок… Несміливий місяць грудень, йому вчасно не вдалося провести панянку осінь. Минали дні, а рудоволоса настирно намагалася з ним домовитися і це їй вдалося. Часті дощі занадто надоїдливо тужливі.Чи місяць серпом, чи блідолиций тарілкою й ясноокі зірниці, заховалися в своїх казкових шатах. Майже щодня небо в сірій пелюшці.
І в Новий рік, і на Різдво Христове небо затягнуте хмарами.Чому сердите,чом насупило брови?І часом з смутком дивиться на землю.Та все ж комусь була нагода,помітити між хмар Благовістну зірку,про народження Ісуса.
А ранком… Небо посіяло на землю дрібний дощ; сумний, холодний, нежаданий. Дуже схожий на дощ примхливої осені. Ну ось,знову спомин про неї. Такий дощ може й затягнеться, але ж вже тиждень січня. По дорогах калабані води, а десь, навіть з багнюкою. На зораних полях земля, як пластилин, хоч й день похмурий та, аж виблискує. Доволі напилася вологи земля – матінка, але ж тепер в душу підкрадається тривога, хоча б не вдарив сильний мороз….
Себе спитаю; за чим сумує природа? За людську байдужість до неї? Не бережуть Божий дар, засмітили, на жаль вирубують дерева – легені землі. А можливо, що немає закінчення воїн? Та кожного разу іспити нової зброї, до чого приведуть? Звичайно ні до чого хорошого. Врешті – решт, вже рік, як живемо в хаосі. Розповсюдився «Ковід-19» - по всій планеті. Хто відповість на багато запитань, чи дочекаємося правди? Напевно ж ні! Доведено вченими, ми маємо більше двохсот вірусів. Страшно уявити здібність Ковіда імітувати з ними. Інші держави вже знову закривають кордони, на жаль знову відбувається сплеск захворюваності, що приводить до смертей. В новинах інколи поговорюють про новий вид ковіда. Хто в цьому винен? Напевно і ми частково, що гріха таїти. Покаятися, шанобливо ставитися до землі.
А що ж вона…. годувальниця наша? Як і кожного року, хоче себе прикрасити. Он, біля гойдалки, зморена розквітла фіалка. Бідолашна, не може зрозуміти, чи осінь, чи весна, адже спекотне літо далося в знаки. завмирала зелень, висихала й знову в боротьбі за життя, прагнула досягти мети.
І ось, вже минає другий день Різдва… Можливо небо й Всевишній почули каяття народу, молитви. Небо по обрію ховало хмари, посвітліло. Яскраве сонце промінням ласкало землю.
Тож і ми скинемо сум з душі, з сердець. В надії прислухаємося до зимових днів, що згодом покажуть свою силу. Земля вбереться в пухову білосніжну хустину, дерева й кущі в іній й в вуалі неймовірної мережкової краси. А вітер, що приносив тепло, сховається в долинах поміж гір,прислухатиметься до річкових пісень. І зима сміливо запросить в гості морозець. Вологе повітря охолоне, мороз на шибках вікон тихцем розмалює срібні візерунки, покаже свою майстерність. В природи буде міцнішим сон, під білосніжним простирадлом зігріються озимі , наберуться сили.
Нам так хочеться, щоб кожна пора року відповідала своїм критеріям. Навесні проснеться природа.З вирію повернуться птахи, зазеленіє все довкола.День стане довшим, теплішим,привітнішим. Хоча думаю; ми проснувшись, вже радіємо новому дню, бо це вже життя. А жити - це вже щастя. Думаю; влітку насолодимся його подарунками, різновидність, різний смак ягід, краса різнобарвних квітів придасть нам віри в щасливе майбутнє. А щедра осінь підтримає нас і кожну родину, кожну господиню нагородить врожаєм….
Та про все це - треба справжньої, сніжної зими з хурделицею, з чарівними сніжинками, щоб зловивши їх на долоні, відчути смак зими. Зліпити сніжку, заставити її заплакати і цим позбутися усіх сумлінь. І світлі мрії тримати при собі, нести людям добро і радість. І берегти нашу землю – матінку. Вірю, ми український народ - здатні це зробити!
А поки ж, температура за за вікном нуль градусів. Та пахне зимою, морозцем, а про що нашепочете нам зима - ще послухаємо з вами.
Всім гарного Різдвяного вечора за святковим столом !
Дякую за глибокі, мудрі роздуми, Ніночко!! Ви, як завжди, чаруєте своими розмовідями..
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую пані Любо! Дуже приємно! Хай зимні дні ледь холодять,зуміють всіх нас звеселять...Хоч і життя,як похмурий день...Та душа хоче співати пісень... Удачі Вам!
Із задоволенням прочитала Ваш твір. Дуже багато людей байдуже відносяться до матінки природи. живуть одним днем.За що можуть поплатитися. Актуальна іболюча тема. Будемо чекати, що нашепоче нам зима. Удачі.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна, Анфісочко! Дуже рада,повертайтеся до нас.Хай Бог дає здоров*я і наснагу! Щастя,достатку і любові Вам! Удачі на життєвому шляху!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зараз ні,друкувалася в газеті " Життя - історії" Нині не посилаю твори. Ще в ФБ в клубах поезії і прози зараз дещо подаю. Рада ,що завітали. Щиро дякую! Веселих Свят Вам!
Удачі Вам! 
Удачі.
