Чому я не пташка, чому не літаю?
Здається, все добре, але щось не так...
Я хочу додому, до рідного краю,
А крила свої не розправить літак...
Усе найдорожче зробилось далеким,
Весь світ зачепило, не лише мене...
А це зрозуміти й прийняти нелегко,
Бо мрії - небесні, а щастя земне.
А час невблаганно у нас забирає,
Всі цінності наші, години і дні.
І серце болить, і душа завмирає,
Нема забуття і в тривожному сні.
Так хочеться все якнайшвидше забути,
В минуле відправити вічні страхи,
Як треба - готова я вже до спокути,
Свої і чужі відмолити гріхи.
Аби помогло, бо для всіх це важливо,
У хаосі днів рівновагу знайти.
Я тихо в душі сподіваюсь на диво,
Що все буде добре у світі!... А ти?...
Дякую! Осінній настрій наводить на роздуми! 
