На дворі знов, як вчора осінь,
Околицю вбирає в кольори.
Розкидала дібровою у розсип,
Підсвічені від просині скарби.
До ніг опалі туляться листочки,
Не знають, що відвергнуті в гаю.
Як хлопчики, маленькі мої, дочки,
І сняться їм вже промені в маю.
Наркотику - нектару відкоркую,
Як вчора ще сьогодні пригублю.
Бо й сам уже до Господа прямую,
Без вибору мені... як журавлю!
Приспів:
Не йди, не йди від мене осене - чаклунко,
Так мало – мало лишилося пожди.
Побалуй ще хоч трішечки пустунко,
Допоки не заметені сліди.
