Бальзам для духу – тихо закохаюсь,
Спізнаю той апофеоз життя,
Аби укрита снігом мерзла парость
Ввижалась цвітом…
Так, до забуття,
До бЕзуму, до скрику, до горіння,
Ступлю за грань буденних почуттів -
Заграє світ у спалаху прозріння,
Щасливий-бо, хто істинно любив.
І поцілую тихо, мов дитині,
Оце бліде похилене чоло…
Говорять очі, а слова – невинні…
Хай буде те, чого нам не було.
Хай буде келих (сум проз вінця ллється),
Хай буде щастя випито до дна…
Душа тріпоче ридма і сміється:
Терпкий напій любовного вина.
Хай будуть смерчі, штиль чи взимку – зливи,
Та незабутня не померкне мить...
Не судять переможців - і щасливих,
І світ в щасливих біля ніг лежить.
Коментарі
Прокоментуйте...
Світлана Імашева
Хочеться підняти келих і побажати взаємного палкого кохання і довічного щастя! Дуже гарний вірш!
Ви - людина широкої душі, пані Катерино. Вдячна Вам за добрі слова. Радості вам. 
