Тихий вечір... Горщик з печі
Мати дістає й малечі
Розливає в тарілки́
З дерті юшку... І віки́
Пам'ятатиме родина,
Як залишив тільки сина,
Всіх забравши пташенят
Клятий голод, лютий кат...
Мати спухла... Баба... Дід...
Тато, тітка і сусід...
Всі навколо... Ні родини...
Більше жодної дитини...
Я... Один... І сліз нема...
Жах в очах і страх пройма...
Дивом вижив... Сніг зійшов -
Перші паростки знайшов...
Слимаки, кора, кульбаба,
Горобці, полова, жаба -
Все, що міг уполювати...
Вижив... Вам щоб розказати,
Як нас нищили... Та й нині...
Ворог той і в нашій днині...
Ілюстрація: Нікіта Тітов
Від голоду загинула родина рідної сестри моєї прабабці в маминому родоводі, всі - вона, чоловік і всі діти. І ще одна сестра... І в татовому родоводі рідного брата мого прадіда забрав голод... Мої слова - це спогади моїх рідних. Дякую🙏
А ворога краще бачити не в днині а в домовині.
