Ой ви нерви, нерви, нерви!
Чом тривожите мене?
... В тому винні зуби-стерви —
Так болять, що не заснеш.
Треба йти їх лікувати,
Але так того боюсь!
Вже їх мабуть, треба рвати...
Ось, з неділі, цим займусь!
Зранку вип'ю валер'янки,
Аутотренінг проведу:
Накажу собі: - Панянко,
Відведи свою біду!
Вирви ті прокляті зуби,
Заспокоїш нерви враз,
Замість них — протези будуть,
Які схочеш — на заказ!
Лікар згодився відразу,
Бо у роті лиш пеньки.
Лаявся, казав: - Зарази,
Як в десятку смітників!
Кліщі він бере страшенні,
...Я ж спокійна, як граніт,
І не відчуваю нервів,
І нічого не болить.
А тим часом лікар швидко
Зуб за зубом смик, та смик!
Ось передостанній вирвав,
Я ж кричу: - Спинись, не рви!!!
Запломбуй, постав коронку,
Хай він буде як сигнал,
Щоб на нього, як на кнопку:
Тиць! І нерв відчутним став!
Як від чогось в грудях сперло,
Я на того зуба — туп!
...Тож, щоб діяти на нерви,
Залиши їм хворий зуб! :)))
Дуже дотепна, життєва гумореска, та ще в наш час короновірусу... зуби - це вже подвійні нерви. Талант у Вас і в цьому жанрі. Дуже сподобалось, розвеселили
Таки дійсно як вирвати усі зуби, то жодного нерва не лишиться. А як жити без нервів? Як? Людина без нервів то не людина, то робот якийсь Чи навіть страшніше того - зомбі. Треба щось таки лишити... Щоб бути живим. Щоб жити.
Забавний Ваш твір. Звеселив мене. Зміркував
Однозначно - зуби-стерви, хоч без них, які ж то нерви. 
Дотепно! 
