В травах прокинулась неба блакить,
В травах прокинулась неба блакить,
Травами дихає сонце ясне,
Річечка бистра у бескид біжить
Згадуй мене, згадуй мене!
Я тебе теж пригадаю, в ці дні,
Коли в травневому квіті зоря,
Знову всміхається ясно весні
Тоді згадаю тебе серцем я!
Ранком зчаровані ліс і блакить
Мовби приходиш у спогадах сна,
Казкою з гір у очах чарівних,
Серця торкнеться квіткова весняна.
Папороть лісом у мандри спішить.
Може живу у чарівному сні?
Тільки чому знову вітер мовчить
Ще заспівай.. і заграй ти мені!
Заколисую я мрію між хмар
Ще й зачаклую неба блакить
Тільки б зустрілося серце рідне
Тільки б вернулася зустрічі мить.
Чується серцю, як серце болить.
Вільна душа, знов у бескиди зве
Хочу у мандрах вернути ту мить,
Де твоє серце зігріло мене.
Анфіса Букреєва-Стефко
