Чого ж ти небо знову плачеш,
тебе в полон взяла печаль?
Ти ж нас так сиріт не побачиш...
Забули Батька ми на жаль.
Чого гримиш, чого палаєш,
чого закрило зоре цвіт?
Чого сердешних нас лякаєш,
та заливаєш горем світ?
За що Господь заплющив очі?
За те що зрадили тебе,
за те що в наших душах ночі,
за те що тішимо себе!?
То де ж ти Ной з своїм ковчегом
та твої праведні сини?
Ти ж розлучився з своїм его,
ти ж нас розпутників впусти!
Та я би взяв вас люди грішні,
але тепер нема куди,
бо нам потрібні звірі різні,
а ви ще гірші ніж скоти.
Погоджуюся з кожним словом, бо люди не хочуть думати про те, що за все прийдеться платити. Пора звернутися до Бога за прощенням гріхів. Справді наболіло, Олеже.
Так все вірно відобразили у вірші Олеже! Бо так воно і є, люди забули, яка кара Божа була... і до чого йде теперішній Світ... Розум затьмарують гроші, нажива, брехня і ненависть, а пора вже давно зупинитися і звернутися у молитві до Всевишнього!!! Дякую вам за таку поезію!!!