щодня хтось запитує, що мені тут робити:
чи ганятися за любов'ю, чи боротися, бляха, зі злом.
хіба вам не все одно? важливо, що я тут є.
відповідаю: я маю відповідь,
що не зможе вам не сподобатися;
та якби я тепер поділився тут з вами,
ви б виграли, а я цього не потерплю.
отже, кажу, я не маю чого вам сказати, –
я взагалі не маю чого сказати.
щоранку довкола моїх очей розлягається геофізичний тиск.
ламаються стелі, руйнуються стіни, падають цілі міста.
– ось що робить брехня, дарована вам на нещастя!
я міг би її викрити, міг би вам показати
всі її способи та механізми. це було б пізнавально,
та ви не повірите: звісно ж, вам відоме моє ім'я;
я не маю чого вам сказати:
я не маю зовсім нічого.
зійдіть аж на верх ефірної вежі свободи;
намалюйте на небі свій власний, неповторний товарний знак.
це – не моя парафія, щоб напучувати божевільних
чи навіть вмовляти душевно мертвих не грюкати ланцюгами.
ваша ненависть – ваша проблема. ви повинні з нею боротися,
але так вас навчило життя, я вас не перевчу.
якби ви перечитали всі слова, що я вже промовив,
все одно не знайшли б нічого, що змогло б вам допомогти.
що тут сказати? я вже давно за вами спостерігаю –
не маю для вас нічого. оце – що я можу сказати
nothing to say, jethro tull
