Такі тривожні ці осінні сни,
Роки життя збираються в дорогу,
Життєві підсумки - чекаємо весни,
За все потрібно дякувати Богу.
А ще ж зима - завіє, замете,
На серці буде і печаль, і туга,
І літо завітає в сни, проте...
Гостює осінь - вірна як подруга.
Ще вітер запросив її на вальс,
Кружляє в золоті неначе королева,
Я думаю, в нас з нею є ще час:
Навіть вбрання не скинули дерева.
Хай до зими дорога нас веде,
Не будем сумувати ми - не варто,
Палає осені така яскрава ватра,
І зігріває серце ще вогнем.
Галина Грицина.
а закінчення все ж оптимістичне 
