я не відбиваюсь у дзеркалах
вони розбивають мене на скалки
в них інший світ, в них інше «я»
там я жива, а тут – на друзки
я вже давно загубила «я»
але знайшла щось інше й сумне
воно то мовчить, то плаче мені
то все розказує не про мене
а дзеркала навіть не дзвенять
коли складають моє лице
хоча й розбите, але живе
і усміхається, хоч і смутне
у цих світах скоро буде весна
а там- кімната й чотири стіни
тут мене немає, а тут я жива
я звідти піду, як хочеш-спини
якщо повернусь- все буде знов
звичайні слова- а смисли нові
якщо ж не вернусь, шукай той день
коли ми не разом, але ще живі