Кажуть стежина наша в осінь,
Десь там за нею жде зима,
А я в очах твоїх ще й досі
Тепла шукаю не дарма.
Я в них знаходжу насолоду,
В очах, як небо голубих,
Не хочу я шукати броду:
Хочу потонути у них.
Мої в своїх зігрієш руки,
Так завжди тепло нам удвох,
Не боїмося ми розлуки,
З"єднав тут наші долі Бог.
Цю осінь вип"ємо до дна,
Від ніжності та щастя п"яні,
Ти не один, я не одна:
Одне на двох лише кохання.
Хай осінь наша зачекає,
Теплом до себе пригорне,
Стежину в осінь добре знаєм,
Нас до весни вона веде.
Галина Грицина.
Віват!
