На місточку зайченята мили свої лапки.
Як помили, їх сушили вони біля кладки.
Як сушили, розмовляли малі зайченята:
- Ой, як гарно купаються в річці жабенята.
Каченята вчаться плавать, гусоньки пірнають.
А лелеки аж за хмари високо літають.
А ми плавати не вмієм, не можем купатись.
Як заліземо у воду – стануть всі сміятись.
І злітати, як лелека, не можем до неба.
Мабуть всі ми, зайченята, не такі, як треба?
А над ними лелеченько у небі кружляє.
- Які гарні зайченятка! – так собі гадає.
У зеленому лісочку мають свою хатку.
Відпочити прибігають до річки, на кладку.
Качки й гуси позирали теж на зайченяток.
Дивувались, що гарненьких в них багато лапок.
А ті лапки бігать вміють і спритно стрибати.
Вони швидко добігають до своєї хати.
Ну, а жабки зелененькі дивились на вушка.
Бо ті вушка усе чують, вночі - як подушка.
Знай, що кожен є важливим, своє місце має.
Той, хто бігає й пірнає, й високо літає.
Мелодійність рядочків захоплює, а чарівність тематики так ніжно вабить і додає настрою і дорослим і малечі. Доброго ранку, Надійко та настрію до сніданку.
Прекрасно, Надійко! Поневолі посміхнешся, так ніжно і мило!Для маляток буде втіха,хай повеселяться і зайчаткам й жабеняткам,в кожного є хатка. Всі чудові й милі,хай будуть щасливі!