Осінній сум заплутавсь в павутинні,
Повис на гілках сірим полотном,
На квітах пізніх в білій хуртовині,
І здоганяв тумани табуном.
Для нього час осінній - заморочки,
Тепер він в силі всіх нас засмутить.
Він може зазирнуть у всі куточки,
Ну що від нього може захистить?
Осінній сум буває і високий,
Бринить, немов обірвана струна.
Поселить у душі якійсь неспокій,
Хіба за це його така вина?
То потече за річкою глибокою,
А то захоче мовчки посидіть.
Надасть душі жаданого вже спокою,
Тому його нема за що судить…
Прекрасна поезія, хоч і трішки навіває сумом! Нехай ще нас зігрівають сонячні промені і буде у всіх веселий настрій і натхнення,дорога Надюшко! Щастя Вам і палких почуттів та емоцій!
чудова лірика! А сум,хай там десь...тільки нас не доганяє, хай і не турбує...Бо наше серце вже теж в осені,природи сум відчуває...Й злегка до нас сум підлітає.
Гарного дня Надійко! Тепла хай ще дарує сонечко і зігріває серце і душу! Удачі вам і натхнення!
Гарно написала Надюшо,твоя поезія просто чудова, чи сум, чи радість, весна, чи осінь, твої вірші просто супер! Гарного тобі осіннього дня і чудового настрою, щастя і любові сонечко!!!