А я всегда спешу к тебе,
Мечтаю быть с тобой вдвоём.
На небе ты иль на земле?
Пить чай, как раньше за столом.
А я всегда спешу к тебе,
Как я - ты точно не умеешь.
Живёшь, как кот сам по себе
Жду: когда- же ты прозреешь?
А я всегда спешу к тебе,
Ты сон мой либо на яву?
Зову тебя опять к себе,
Ты отвечаешь: я приду!
А я всегда спешу к тебе,
С тривогой смутной на душе.
Ты улыбаешься звезде,
Либо устал, уснул уже.
А я всегда спешу к тебе,
Уверенна, меня ты ждёшь.
Не хватит места на земле,
Тогда ты в рай ко мне придешь.
Валечко, сонечко моє, я так скучила за Вами! Через городньо-садові роботи змушена була відстати від поетичного життя, тепер спокутую свої гріхи! Дуже сподобався Ваш вірш, такий життєвий!
Дорога моя і рідна Катюшо, написали б два слова, що будете відсутніми на якийсь час, а то ми переживали за Вас: різне в голову лізе у наш такий непередбачуваний час... Рада знову зустрічі з Вами і Ваш добрий позитив радує усіх Ваших друзів і читачів! УРА! Натхнення Вам і високих злетів у творчості!
Сердечно дякую за теплу зустріч і відгук,дорога Маринко!Нехай Бог дасть всього найкращого Вам у родину і оберігає від різних негараздів!Щастя Вам і удачі!