Є у кожного з нас душа,
Та чи кожен те відчуває,
Чи всі чують як плаче вона,
Як до дзвону в ушах волає.
Дайте волю й свободу душі,
Вона чує щастя і лихо,
А ми бігаємо в метушні,
Їй наказуєм: "Сиди тихо".
Вона каже - он зорі ясні.
Місяць в небі казково чаклує.
Зупинись на хвилинку...
О ні, в мене справа, що більше вартує.
Вона мовить - хтось кличе й голосить.
Ти прислухайся. чуєш голос?
Ні не чую, тобі здалося...
Я біжу, що там слухать . що просять.
І забилась в куточок душа,
Тихо плаче там. мов дитина.
Я ж старалась...Я болем пекла...
Я надіялась ти людина...
Що ті справи й діла без душі,
Все порожнє й глухе мов те ехо,
Хто згада добрим словом тебе?
Я душа, буду теж далеко.
Не глушіть в собі струни душі.
Бо це совістю часто зветься,
Життя піснею прозвучить
І в серцях всіх людей відізветься.
Галина Грицина.
