Ось вони! Не туфлі,мрія!
Такі гарні і жадані!
Мов рубильник істерія
Мізки вимкнула крижані.
Скільки коштують? Зарплата!
Раз в житті дозволить можна.
Коштують немов із злата!
( Що там як, я незаможна)
Буду в них ходить у свято,
Під длинючі й гарні сукні.
Хай із заздрощів дівчата
Рвуть з свого волосся буклі.
Ось, купила! Йду додому.
Нібито чогось забула…
І коробочку відому
Несу гордо! Ось! Набула!
Вдома зустріча собака.
Піщіть й плигає до носа.
Пустунко і забіяка,
На коробку зирка скоса.
Їй смаколик не купила-
Ось про що я геть забула.
Я намірять поспішила
Образи, які здобула.
Та пішла, образ ковтнула.
Не попивши навіть чаю,
Шафу я перевернула.
Сукні з туфлями вивчаю.
Нафантазувала гори.
І в театр квитки купила.
Провела переговори.
І подругу запросила.
День пройшов.Іду з роботи.
Двері тихо відчиняю
Туфлі бачу я навпроти
Геть ізгризені.Шукаю
Винуватицю злодійства.
Сидить й дивиться на мене.
Від такого ізувірства.
Серце тягне і вогненне.
«Ох ти йо!»,- й змогла сказати.
І на цім скінчилась мова.
Їй би ременя піддати.
От оце тобі й обнова.
Взагалі, а хто важніший?
Туфлі це лише ганчір'я.
Добрий друг мій найніжніший,
Чи собі начистить пір'я.
Старий друг мене кохає.
Туфлі викину й забуду.
Краще хай смаколик має.
А квитки я завтра збуду.
Це ж вона мене навчала.
Те, що маю цінувати.
Що є порох показала,
Гроші й час не марнувати.
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
пустунка Ваша дорожча від туфель 
