Ви самі знаєте: без любові нема чого зустрічатись,
обговорювати Боговгодні проекти... Нічого доброго
не вийде з того. Бо сам Бог зцілює — у наднаціональне і вище.
І.Ш.
1. Ви — і любов і гумор: прошу, познайомтеся
Якщо у вас піднятий лівий куточок уст — душевні енергії у вірі й любові... якщо правий — у знаннях переважно (ризикова ви людина! для ближніх), якщо обидва вгору — чудово схожі на Бога і на мене, і на нікому не потрібного відлетілого буддиста... а якщо обидва донизу — на бюрократичних сановників і товстосумів, і ви не потрібні своїй коханій, не кажучи про інших... не читайте ви мене! Боротьба загостриться.
Пораненим афганцям допомагає тільки любов, одна любов! Так вони вдарені. Мільйонерам — і їхнім нещасним друзям в грязі-політиці — лише любов і гумор... Можна їх повертати ще до життя справжнього — вони менш вдарені цим віком. Лиш одна геніальна Ліна Костенко сміливо мовила: треба закінчувать з брехнею — постмодернізм, пост-постмодернізм, пост-пост-постмодернізм... Потрібно: старто-вий пістолет — і всі й все — мов з нуля.
Оксана Пахльовська сказала: одиниці зараз працюють, хто не зраджував, — їх послухайте.
Успадкована трагедія-біда: нез’єднання Церкви з культурою. Що тепер?
Ієрархи — сито спасають себе, гумор їм чи потрібен? доотруюються без культури! Кажуть: йдіть у життя і завойовуйте життя — спасайте заблуканих синів. Але це і все! Самі не йдуть. Нічого в цім не роблять.
Дайте нам, — всі кажуть,— всеперемагаючу життєрадісність поета цього, веселість духу, любов, але щоб він сам кудись щезнув (як біси бажають!): а то від уколів совісті нас рознесе така боротьба істинного і неістинного, що не до любові і гумору стане... Хай щезне — і своїм духом і добром не тикає в ніс — що Христос є, і Христос євангельськи прагне обожіння людей і геройства, самозреченої любові! до всіх у серцях... Не спасіння одних священників. І не паніки.
І чим відрізняється англійський витончений гумор науковців від такого ж у французів? Запитання такого ніхто не ставив ні разу. Я ж відповім далі. Бо крім мене мало вільних, звелась сила волі (всі у відставанні, в часовій тюрмі...): не ставлять небувалих запитань, та без них не буває розвитку...
2. Любов і гумор — в правдивій художності світу
Почуття гумору — це передостаннє
почуття, яким володіє людина...
Михайлюк Микола,
однокласник-інтуїтивіст
Порочне коло науки математичної і фізичної: як те визначив шляхетний (без скандалів в приорітетних суперечках…) і гостро смисловий «математик всіх часів» і універсал Анрі Пуанкаре (Франція): повинна бути вимога, щоб всі математичні визначення були строго предикатними (читачеві: вони не повинні містити посилань не лише на визначене поняття, але й на множину, що його утримує), інакше визначення, ввівши новий елемент, змінює тим самим склад цієї множини, — ось і виникає порочне коло. Безвихідь в земній логіці.
В фізиці є можливість введення конкретизуючих понять, вони є умовні, договірні. При вищих одкровеннях — перемінюється все: наука є умовною, відносно неправдивою і принципово наперед заперечуваною (!), такий її розвиток. Ніщо не вічне, і все умовне в деякій мірі. Поезія — вічна: на-самперед являє мову з дійсності і — на глибині першу реальність.
Фізика — не мова самої дійсності, навпаки, вона описова; вона є мова про мову про мову і т. д. Ставлю питання — про Надпарадигму, вершиність зміни наук. Скільки людей зрозуміє — про що я кажу? Двоє чи троє.
Вернемось до логіки: це середина: неминуча висота для земного, та найнижча — для істинно вищого плану.
Логіка — необхідна тільки тому, що без логічного обґрунтування ті дані, які отримані звище, інтуїтивно чи проблисками генія, не вважаються за такі, що заслуговують на довіру.
Отож, зходження чи зіштовхування двох полюсів (вищого і земно-нижчого) в єдності збудування світу — принципово утворює науки зовнішні (до речі, і гумор!), коли парадоксально поєднуються суто інтуїтивне начало, необхідне (і Пуанкаре вважав його за основу математичної науки) і логічне, хоча сама наука не допускає повного аналітичного обґрунтування...
Гляньте, це ж видно думками: у пошуках максимальної цілісності повноти (універсуму) світу — хтось реально ближче все-таки до інтуїтивного, синтезного (хоча б за складом духу! за співдиханням творчого духу…), а хтось — до аналітичного, вивіряючого і розтлумачуючого. Та кілька світових вчених через те, аналітичність, закінчили самогубством… Що теж, мабуть, гумор.
Слава Богу, при земному зіштовхуванні вищого з нижчим рівнем — промислово утворюється гумор; між математиками, композиторами, громадянами, свійськими тваринами — і всіма. Це відомо. І життя, як анекдот: можна все життя сміятися, якщо без Бога.
Євреї заробляють собі гроші у цій промисловості…
Теоретично вони мовлять: а що — якщо не нижче пояса?
Гумор утворюється безнастанно. «На Ваше запитання можна відповісти лише усмішкою», — аристократично і справедливо сказано.
Є не лише молитовний дух і духовність, сходження, від-
найдене в практиці отців-ченців, де основне — послух.
Дух, який любов’ю творить, живонароджує, єднає — парадоксально — неєднанне — в поезії як в тут і зараз рожденному живобогослів’ї, в музиці, в метафізиці і філософії — до сеї миті невідоме, небувале зовсім…
Дух Небесний один, але благодать різна: для ченців — одна, для священників — інша, для творців — ще інша…
Не можна очікувати, або тим більш вимагати, щоб все стало всеоднаковим, уніфікованим чи одноманітним…
Не дай Бог, щоб — без люфта, свобідності, гумору.
Гумор — і від етносів залежить, і від націй, і народів: і від ландшафту...
Чим відрізняються способи освоєнь єдиної дійсності, отже, і сам гумор англійців і французів?
Ці два визначні народи євроцивілізації мало в чім співпадали і — завжди ворогували. Всього тут — гумор ландшафтний.
Себто, з мене слід очікувати парадоксально-вмістимого і тому перемирюючого гумору!
Доречно тут нагадати гумор святого Миколая, великого чудотворця: м’який і легкий, високий, і дитинний, і благословляючий — у діях дотепних, з усмішкою… бо в Миколаєві Христос-Бог. Аби і англійці, і французи, і німці, і китайці, і євреї, і слов’яни прозріли, що то не моя робота, а Самого Христа, Який живе любов’ю і мудрістю в мені.
Пуанкаре в суті мовив, що рівняння Максвелла — то картинна галерея не повязаних між собою явищ дійсності.
В цього англійця — інтуїція, інтуїтивні проникнення і неминучий гумор, певний склад мислення, а в француза, тонкого мисленням, — математична система, мертва, бо є підпадання під математику (ось це і доказ — що я мовив, прозріваючи гумор і Бога, а не, скажем, неопозитивізм!..)
А якби не я, з м’яким тоном? У вас коси дибки встали б при безперервнім усміханні — якби взялось щось з невідомого.
Нове — що зовсім з незвіданого! Праведники промовили: з Бога видіння і жах.
А хто ж дає?
Бог подає можливості, люфти і імпульси (!), молитовне дерзання і також гумор геніальний, всіх і все перемирюючий. Бо це на шляхах — як находженнях від Христа. Мотив самих виходів до вищих висот.
Англійський гумор, найвишуканіший, аристократичний, найвитонченіший, амбівалентний (він здатний неосяжно чи мало натискуючи — і над своїм як над чужим вчинити необразливий «висміхон»), та і він — далеко не безкінечне Боже почуття, що всіх всеперемирює, як Миколай або Бог).
Відчуваю в Богові більше, аніж в Україні і Росії. І Бога не сховати: Його любові і гумору!
Бо сам Бог зцілює — у наднаціональне і вище.
Поезія французька, казав Моцарт, не змогла не згіршитись за такої розбещеності музики і французів при Дворі. Ніхто нікуди не втече, причинно-наслідковий світ.
Надформному — дайте форму...
Музика сповзла до гостросмислових опер і сюїтизму… Німець Глюк і італієць Піччіні (!) воювали партіями за французький вислів духу в Парижі (!! — вморитися можна)… За вплив, заборону, партійне виселення противників!! Видно? Все — гумор!..
Есхіл все зміг би, та він — не Франція!..
Есхіл — більше за світ і свій час!..
Слава Богу. Над всім — осяяння Христом!
Світло розуму Христового — над всіма множинами, вони за своїми законами самовільно (логічно!) занурюються в пітьму. Тому стреміться — хто в силі — до Христа. Генія — хто схоче і зможе — отримуйте.
В слов’ян втрачена повага не лише до учителя, художності, художнього поета, але й до наставника Христового…
Божі в мені любов і гумор. Неможливо всерйоз вилікувать без Христа Ісуса, Боголюдини, бо зцілення в більш вищий живий організм — у Нім...
25.08.2011
ID:
882233
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Поетичний маніфест
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 09.07.2020 10:43:34
© дата внесення змiн: 09.07.2020 10:43:34
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
