Усім полеглим побратимам присвячується
Що таїться за цифрою 200?
"Він ще дихає, целокс, бігом!"
І шепочеш, застигши на місці:
"Тихо, тихо, браток, ти чого?"
"Зараз буде, все буде, тримайся..."
І УАЗ через обстріл летить.
Ти, шофе́р, головне не спиняйся,
Кожна мить дорога́, кожна мить..."
Руку фельдшер, немов винувато
Водієві кладе не плече:
"А тепер можеш не поспішати,
Я зробив все, що міг. От і все..."
Це під сірими стінами моргу,
Цигарковий ковтаючи дим,
Щоб провести в останню дорогу
Від частини стоїть побратим...
Це коли на колінах стрічають
Усім містом, а може селом.
Побратими вже сліз не ховають,
Кілька слів за жалобним столом...
Це по кришці труни землі стукіт,
Тихий плач молодої вдови.
І, як мантру, повторюєш тупо:
"Ви пробачте, що не вберегли..."
А на фото із кутиком чорним
Так завзято сміється солдат...
Просто цифра, а стала скорботним,
Сму́тним символом всіх наших втрат...
