Суцільна хмарність накрила небесну блакить,
забравши у полон сонце. А без нього, без нього - ну ніяк.
Та ніякі хмари і темрява не сховають від нас те
сонце, Сонце Правди і Життя. Воно зігріває наші душі й
серця.
Та наразі спить серце. Годі пробудитись і на світ
Божий дивитись. Та мусимо пробудитися і глянути на світ
очима серця. І станеться те, що має статися. Зустрінуться
люблячі серця, благословляючи один одного во ім"я Отця,
і Сина, і Святого Духа.
Щезни темрява, смуток, печаль! Нас чекає сонце-
сяйна даль. Треба йти, через темряву беззаконь пройти.
Сонце Правди світи! Засвіти і хмари темряви ті
розжени.
Плаче захмарене небо. А з тих сліз проростають
радості квіти і жито. Будемо жити!
І з наших сліз проросте життя нове́.
Святий Душе, зійди! Утіш! Смуток в радість оберни.
Душі наші підживи своєю любов"ю, своїми дарами.
Христос був, є і буде між нами!
А ти не мовчи, бо якщо мовчиш та ще й сонця немає -
суцільна темрява нас накриває. Темрява. А в ній глухота і
сліпота. О! Та ти та, що сонце у руках тримаєш і дорогу до
серця знаєш. І відкриються двері серця, і засвітить там сонце.
І на серці стане любо й мило. Най би це почуття всіма нами
заволоділо. О! Добре це діло!
І, щоб не загинули ми у темряві наших беззаконь,
Маріє, дай свою руку помочі! Вкажи дорогу до того Сонця.
Веди нас, веди! Із весни у літо йдемо. Там Христа Чоловіко-
любця зустрінемо, а чи він нас? Місяць червень назустріч
травню іде. Христос любляче Серце своє нам дає.
Сонце правди і життя зігріває наші душі, бо поряд з нами Бог. 
