Ялини від вітру про щось повідають...
То миттю звучить дивовижний дует.
Весною забули про них... Обминають,
Не хоче згадати жодний поет.
Пісні відспівали. Давно все минулось;
Красунь возвеличать лише в Новий рік.
Чарівні й звабливі - такими зостались,
Нажаль, місяць грудень вкорчує вік.
Весною ялини красою втішають,
Тягнуть до сонечка шати свої.
Такі миловидні, - само'ти не знають.
Провідую ж вас, королеви мої.
Смарагдове віття, хвоїнки колючі;
Безліч в родині діток-шишок.
Живиця на них духмяна, пахуча.
Янтарні бруньки, чарівний кожушок.
Іду на побачення, кличуть ялини, -
Тут магія, спокій... друзі мої.
І будуть радіти : Ялини й Галина.
Скажу вам, що в кожного втіхи свої.
Дуже гарний, щирий вірш. Дійсно, все як у житті. Допоки від тебе щось залежить, то і друзів повно, і всяк тобі радий. А потім... ось потім і розвиднюється, де справжні друзі.
Дуже гарно Галиночко!!! Ялинка і справді казкова красуня, шкода, що її зрізають на Новорічне свято!
Чудова лірика, ніжна і світла!!! Гарного теплого дня сонечко!!!
Вдячна щиросердечно за, правда, дуже гарний, подвійний,
приємний відгук. Рада, що ці красуні торкнулись
Вашої, душі.
Важливо, щоб мрії були настоящі,
Ялини й Галина не простять.Нізащо !
Ходила і сьогодні до своїх красунь, а вони ще гарнішими стали. Я бачу, що і Ви, не байдужі до своєї красуні, Валю. Приємно і рада, що маю однодумців і безмежно вдячна за відгук.
Така тепла, душевна лірика! І дійсно, у кожного свої втіхи, але побувати у лісі - відчути його велич і красу - це щось, Галинко, особливе... Була в неділю в сосновому лісі, що за 20 км від міста. Тиша, тільки іноді соловей тьохка, а повітря - не надихаєшся...
Пораділа за Вас, щиро, за таку чудову лісову прогулянку. Я ходжу до ялиночок, насправді, в парк
і дійсно відчуваю цю магію, бо люблю ці дерева. Безмежно вдячна за прекрасний коментар і теплу
підтримку.
Давно, Олесю, помітила цю самотність ялинок, як викинуть на смітник після Різдва, і викреслили з
пам'яті на рік. Ялинка не заслужено забута. Я ці дерева люблю, тому так написалось. Спасибі, за чудовий відгук.
Іду на побачення, кличуть ялинки,-
Тут магія, спокій... друзі мої.
Рай для поета, біжать ті хвилинки,
У рядки складають думи мої!
Гарно, дорога Галочко! Просто
Щастя, радості і натхнення!
Я вдячна, Вам, безмежно за підтриману мою думку
про ялини. Адже зараз, коли з таких цілющих янтарних бруньок утворилися молоденькі пагінці з м'якенькими голочками - це захоплююче. Спасибі,
Ніночко.