Я йшла по дорозі, дорога не мала кінця...
Попереду хащі, а справа і зліва все луки...
Та мій подорожній, так схожий на Бога Отця...
Далекі нечі́ткі доносились іноді звуки...
Я йшла і весь час милувалась красою землі,
А мій подорожній дивився лиш тільки додолу...
Дерева знайомими стали, великі й малі,
І я зрозуміла, що то є дорога по колу ...
Побачились лінії інших стежок і доріг,
Вони незліченні, до самого до небокраю...
Та мій подорожній, дивлюсь, на узбіччі приліг,
Нехай відпочине, а я його тут почекаю...