Ромашки білі весь луг накрили, І моє серце заполонили. Білі ромашки росою вмились, Стрічати ранок причепурились. Ромашки білі мені до серця, Вони на лузі, наче озерця. Білі ромашки, квіти кохання, Пелюстки ніжні – то для гадання. А на Купаву дівочі ручки Сплетуть віночки, прийдуть до річки, Пливи, віночку, розказуй долю, Білі віночки пливуть поволі. Кому весілля, кому кохання, Для когось втіха у сподіваннях, Комусь надія, комусь чекання, Кому довіку – сум дівування. Іду по лузі, спішу додому, Ромашки білі знімають втому, Твої ромашки мені сміються, Біля стежини моєї в’ються.
ID: 874355 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика дата надходження: 02.05.2020 20:45:55 © дата внесення змiн: 02.05.2020 20:45:55 автор: Микола Нагорний
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie