Після карантину
От питають: А що буде після карантину?
Той, хто ще не одружився, той знайде дружину.
Ну а той, хто був жонатий, свою відшукає,
як пішла до магазину, то й досі немає.
Раптом дзвонить: Чоловіче, я жива здорова.
Та не можу ся вернути, бо є постанова.
Всім нікуди не виходить, сидіти удома,
бо хто вийде, штраф страшенний,
аж бере судома.
Ми з тобою таких грошей ніколи не мали,
Ну хіба що такі гроші нам би з Неба впали.
Як почули в магазині про ту постанову,
то всі кинулись тікати, той хто міг додому,
я ж була вже далеченько, десятий провулок,
один добрий чоловік дав мені притулок.
Тож сиджу на карантині, і дуже сумую,
як закінчиться цей термін, то й причимчикую.
Скільки того карантину, місяць, може другий,
якщо більше не призначить уряд недолугий.
Ти не дуже переймайся, все в житті минає,
поки ми тут розмовляли вже й Сонце сідає,
вже піду відпочивати, тут свої порядки,
добре хоч пустили жити, складаю колядки.
Повернусь та й заспіваю тобі про кохання,
ти ж поводь себе пристойно, з вечора до рання.
Я тобі іще подзвоню, як буде нагода,
я не винна що зі мною трапилась пригода.
Це такий суворий іспит нам прислало Небо.
Не сумуй, не переймайся, буде все як треба!
Ніколи не чекала від Вас такого гумору.
Хороший вірш, але ж болить
оте, що між рядками.
Коли ж ми станемо людьми?
Бо ж серце - то не камінь.
Поставили у стойло нас
(їм карантин - на руку),
про Крим забули й про Донбас.
Життя - суцільна мука. Дякую за вірш і гром. позицію.
Дякую Ганно! Давненько не спілкувалися. А такий гумор, бо як кажуть - Ми сміємося, бо хочеться плакать. Як каже Яворівський - І що ми за народ такий. Що ті 73% чекали від цього пре-зе-дента?
И во время карантина - приключения неизбежны!
Ну, а после - мы наверно будем жить умней,
чем прежде!!!
Спасибо поэтам, что в трудный час -
ШУТИТЬ ИЗВОЛИТЕ!!!